Про «літературні» синдроми людства

… які звучать значно привабливіше й інтелектуальніше за медичні 🙂 дізналася я нещодавно з однієї цікавої статті, дуже рекомендую. Більшість персонажів та притаманних ним рис я, звічайно, знала, але щось не чула, щоб на їх честь називали синдроми. Виявляється, називають, до того ж вже досить давно.

Із деяких моїх спостережень за теперішнім київським життям, найчастіше на мою думку зустрічаються синдроми Пітера Пена (цікаво, чи називають такою ж назвою жіночі клінічні випадки небажання та нездатності подорослішати або зробити якійсь серйозний відповідальний крок) й синдроми Доріана Грея та Плюшкіна.

А якщо трохи розширити ммм… літературні симптоматичні рамки, то на правах головного лікаря нашої бібліотечної палати хочу застрежити всіх наших пацієнтів та персонал й від такого небезпечного синдрому сучасності, як «синдром менеджера»:

Симптомы этого заболевания – постоянная, хроническая усталость, апатия, полное отвращение к работе, неспособность сконцентрироваться на каком-либо деле, ощущение тупика, бессмысленности всего происходящего (источник).

Здається, колись щось подібне зі мною вже було. Але успішно пройшло 🙂

Отже, стережіться, не перепрацьовуйтеся та чітко розділяйте роботу від домашніх-сімейних-особистих справ, іноді знаходьте час для читання якісної літератури, а якщо ви на таке ще здатні, то й класики й будьте фізично і психічно здорові 🙂